- веремія
- -ї, ж., розм.1) Сильний крик, галас із метушнею, безладним рухом.2) Вир, вихор, коловорот.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
веремія
Смотреть что такое "веремія" в других словарях:
веремѧ — ВЕРЕМ|Ѧ (122), ЕНЕ с. Определенный отрезок времени: огньмь искоушено бываѥть злато. а чл҃вци при˫атьни въ веремѩ съмѣрени˫а. (ἐν καμίνῳ!) Изб 1076, 185 об.; что сѩ въ которое вѣремѩ начнеть дѣ˫ати то оутвьржають грамотою. Гр 1229, сп. D (смол.);… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
Вереміїв — прикметник … Орфографічний словник української мови
Веремій — іменник чоловічого роду, істота ім я … Орфографічний словник української мови
веремій — іменник чоловічого роду галас; вир розм … Орфографічний словник української мови
веремія — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
веремій — я, ч., розм. Те саме, що веремія … Український тлумачний словник
веремія — 1) (сильний крик, шум, галас, метушня; безладний рух), гармидер, шарварок, колотнеча, розгардіяш, метушіння, сум яття, бігання, біганина, крутанина, рейвах, веремій, руханина, катавасія, шамотня, шамотнява, содом, шарпанина, метушнява, ворушіння … Словник синонімів української мови
веремія — веремя, веремія час … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
верем'янський — прикметник … Орфографічний словник української мови
Вереміївна — іменник жіночого роду, істота по батькові … Орфографічний словник української мови
вереміївський — прикметник … Орфографічний словник української мови
